Не повіриш: я не засмучена.
Посміхнися: не ображаюся.
Знаю я – моє серце змучене,
Та не бідкаюсь і не каюся.
Не повіриш: я не змінилася,
Все така ж чудна та закохана...
Пам’ятаєш, як я дивилася
Перелякано і сполохано?
Так, звичайно, я помудрішала,
Але час душею не бавився,
Неможливо це – стати іншою, -
Хай би ще сто років наклалося!
Не подумай. Я не забула –
Кожен порух твій пам’ятаю,
Кожну мить, що як сон минула,
Я щоночі назад вертаю.
Вірю: наша любов – освячена.
Я вітаю тебе з весною!
Не „прощай” кажу – „до побачення!”
