Українські жінки,ви щастя незнали. Ви вічні рабині,ви завжди бідували.Нестатки і злидні вас на чужину гнали.Де багаті сеньйори знущалися з вами.Вас бидлом поляки колись обзивали.Совіти в Себір на заслання засилали.І німці в війну в концтабори гнали.Безчестили нагло,свою хіть тамували.Недумала я і неснилось ніколи.Що і я можу бути колись у неволі.На багатих сеньйорів щоденно робити.Плакати гірко і за домом тужити.Нас за людей ніхто тут немає.Хто як хоче так нас ображає.Я себе почуваю як та дурнувата,та наша держава у цім винувата.Бо земля українська родюча й багата.Та нема чомусь добре кому керувати!
