Ти пам’ятаєш мабуть трішки
Коли було всього лиш п’ять,
А потім п’ять плюс п’ять, вже книжки,
Допомагав котрійсь носить.
Синок маленький швидко виріс,
У вир життя нестримно йшов,
І вже костюмчик, що на виріст,
Йому зовсім коротким став.
Бурхлива юнь, дівчата, море,
І дні, і ночі круговерть,
За тим з’явилась просто ВІРА,
Й життя пішло у шкереберть.
І от батьки, сім’я, синочки,
Пришвартувався на причал,
Все, зупинитись треба, точка,
А ти, чогось щораз шукав…
На скронях колір цвіту вишні,
Стоїш на гребені життя,
Твоїх батьків позвав Всевишній,
В родині щезнули тертя.
Повиростали враз синочки,
Мудріший ти, з роками став,
І у сім’ю прийшла вже дочка,
Яку ти, в юності чекав.
Тепер відчув душею сповна
Пречисту, як кришталь любов,
Чарівна внученька ...,
Тобі дарує знов і знов.
Сьогодні вдруге дві п’ятірки,
Лиш зникнув плюс, простиг і слід,
І перш за все, то є оцінки,
Із висоти прожитих літ.
Бо оглянутися приємно,
Є і родина, і сім’я,
І поруч завжди половина,
ВІРУНЯ горличка твоя.
Живи в достатку і любові
І зазнавай поменше втрат,
Ще довго міцного здоров’я,
Тобі бажаю я стократ.
Бажаю енергійності, наснаги,
У спорах вчасного гальма,
Без неприємностей дороги,
Завжди з повагою КУМА.
