9 листопада — День української писемності та мови
Вже одинадцятий рік поспіль ми відзначаємо цей день. Нетлінним скарбом століть, що передається з покоління в покоління є національна мова та літературу. Неоціненна її роль у становленні та збереженні нації. Особливо це стосується багатостраждального нашого народу, який чи не лише завдяки мові та вірі вцілів у буревіях історії на світовій політичній та й географічній картах. Здавалося б, що сьогодні у незалежній державі українській мові нічого не загрожує. Натомість, на жаль, і сьогодні актуальні тези, підтримані Іваном Франком у статті «Програма молодих українців» : „Народ, що не має письменства на рідній мові, не становить і нації. Тим дбаємо про те, щоб українська мова запанувала скрізь на Вкраїні: в родині, в усяких справах, як приватних, так і загальносуспільних, у громаді, у літературі і навіть у зносинах з усіма іншими народами, що живуть на Україні. Так кожен з нас, свідомих Українців, має промовляти в родині, в товаристві і взагалі скрізь, де його зрозуміють, по-українському. Виховуючи своїх дітей, кожен свідомий Українець повинен вживати української мови викладової з початку ученя, а як дитина піде до офіціяльної школи, вчити її української мови, історії, літератури, вдома окремо, щоб діти наші були вже стихійними Українцями”.
Щасливий з того, що мовна проблема не стоїть у нашому краї, що завдяки таким регіонам, як наше Тернопілля, дорогі краяни, мова не лише вціліла у складні часи полонізації, та русифікації, а й розвивалась і розвивається далі.
Та все ж особливо хочу звернутися до молодих. Пам’ятаймо, що мова — живий організм, вона живе за своїми законами, а тому треба у чистоті берегти цей нетлінний дар, найважливішу прикмету, «що найважливіше виявляє внутрішній зміст національний.
Зі святом, дорогі краяни, любімо, плекаймо, збагачуймо рідну мову!
Голова Тернопільської обласної ради Михайло Миколенко
