Важко в цьому світі жити, Щоби не кохати, А ще важче-кохати І коханою не бути! Були разом, були поруч, Але стали чужі і далекі. Вже не буде бажаних зустріч! Розставання такі нелегкі... "Я люблю тебе! А ти?" Каже дівчина коханому. "А я вже ні. Прости! Розстались ми тому..." Відповідає хлопець їй. І сльози блищать на очах, І світ сумний, невеселий В красивих, юних роках. Сидить вона дома. Сумує. А за вікном вже весна... І слів кохання не чує. Другому подобається вона! Але нінащо вона не зважає, Живе тільки минулим коханням, Хлопця не помічає, А він вже горить бажанням: Обняти, поцілувати, До грудей свої притулити, Слова кохання сказати І разом з нею жити!!! І буде все як він хоче! Змириться дівчина з всім. Також вона захоче Бути з ним, одним! І будуть вони разом Довгі,довгі роки. Сваритися будуть часом, Але не розлучатися ніколи! Примітка: Присвячується Юрченко Олександрові! Знай -- я буду тебе кохати за будь-яких обставин! Ти моє вічне! P.S. Чому ми такі дурні?!
|
|