Тобі завжди я говорила
У наші перші вечори.
Якщо не буду я з тобою,
Не буду жити взагалі.
Я не боюсь йти з цього світу,
Я не боюсь пекельних мук.
Я на землі боюсь лишитись,
Без тебе, без твоїх гарячих рук.
Сталось так, що розійшлися,
Мене залишив ти одну.
Тебе я втратила на завжди,
Собі я цього не прощу.
Нехай роки біжать рікою,
Нічого ти не забувай.
Я прошу тебе мій милий,
Про нас про мене пам’ятай.
Ти пам’ятай про ту весну,
Коли уперше ми зустрілись.
І як у двох юних серцях,
Кохання перше зародилось.
Ти пам’ятай мій тихий погляд,
Ти пам’ятай вогонь в очах.
Нехай мій образ, моя постать.
Живуть завжди в твоїх думках.
Твоє пусте, холодне серце,
Моя любов хай зігріває.
А білий день і темна ніч,
Тобі про мене нагадає.
Сиджу в кімнаті я одна,
Пишу прощального листа.
Останній лист в моїм житті,
Був адресований тобі.
Якщо ти бачиш ці рядки,
Якщо уважно їх читаєш.
То більш мене ти не шукай ,
Бо все рівно не відшукаєш.
Мене нема вже в цьому світі,
Я вже ніхто я тільки прах.
Я не змогла без тебе жити,
Моя душа на небесах.
Себе й життя я погубила,
І тяжкий гріх мені нести.
Та краще так ніж в муках жити,
Благаю Господи прости.
Пройдуть години дні роки,
Пройде життя як за хвилину.
І там на білих небесах,
Тебе коханий я зустріну.
Якщо на вулиці гроза
І дощ по льє як із відра.
Це я так милий гірко плачу,
Коли з тобою іншу бачу.
Плаче серце і душа,
І кожна капля це сльоза.
|
|
