Твоє серце плекає надію На спасіння людського життя Воно лише про зцілення мріє Про здоров′я і світле буття
Серце полум′я грізне потушить Ледь помітну зорю заіскрить А печаль безтеменну заглушить Чорні думки , мов сніг, відбілить.
Воно мов нескінченна долина Підставляє могутнє плече І на варті воно щогодини У руках із щитом та мечем.
Воно вільне , мов птах, й підневільне Бо не може залишить свій пост І тому так вдивляється пильно В темну ніч і в тріскучий мороз.
Твоє серце за мить полікує Тяжку рану душевну й таку Воно піснь солов′їную чує В кожнім хворім від болю садку.
Ось таке воно юне і мудре Хоч рокам жаль нема вороття Воно буде вершить своє чудо Серце тих, хто рятує життя.
|
|